Сехисмундо часто порівнюють с Гамлетом, і це не випадково. І у Кальдерона, і у Шекспіра виведені схожі герої, дії яких спираються на їхні думки. Обидва принца, і Сехисмундо, і Гамлет, стикаються з трагічним станом оточуючого світу, з ворожою долею та інтригами близьких людей, обидва героя болісно сприймають неволю у своїх діях та вчинках. Але Сехисмундо вважає, що найнебезпечніше зло криється в нас самих, в той час, як Гамлет впевнений, що найбільше зло панує в навколишньому світі. Сехисмундо приходить к висновку, що для того, щоб стати справедливим володарем країни, насамперед, треба навчитися володарювати над собою.
Будучи лютим бунтарем проти неволі, долаючи в собі свавілля егоїзму, він усвідомлює, що свободу неможливо відділяти від строгих зобов’язань і що вирішальним кроком до справедливості є здатність людини бути справедливою і великодушною з оточуючими. Нажаль, Гамлету не вдається зробити такі висновки і він до кінця залишається у пошуку істини.
Про становлення нового Сехисмундо ми дізнаємось з прекрасних поетичних монологів, які відкривають душу цього героя. І якщо робити порівняння між Гамлетом і Сехисмундо, то нам ближче знайомий образ польського принца, ніж датського нащадка престолу, бо він все ж таки спромігся перебороти себе і знайти вірний життєвий шлях.