Михайлик звичайний хлопчик із двора, але його особливість в тому, що він чує, наче йому на вухо ведмідь наступив. Коли мама кличе його додому, він не чує і далі собі бігає.
Колись мама читала книгу, а Михайлик сидів поруч. Раптом мама прошепотіла: "Тридцять шість." Михайлик каже:"Що тридцять шість? Я все чую." А мама не розгубилась:"Ти, Михайлику, мене зараз прекрасно чуєш, а коли я тебе з вікна кличу, то ти нічого не чуєш! Питання: чому?" Михайлик:" Ой, мамо, щось не почув, що ти говориш."
Ось така розмова.