Можна все на світі вибирати, синуВибрати неможна тільки Батьківщину.Ці рядки по-різному читали в різні часи. У роки "залізної завіси" вони були мов вирок. У наш час відкритих кордонів комусь вони здаються застарілими.А правда проста: Батьківщину дійсно не вибирають. Де б ти не жив, мова, рід, могили предків лишаються в тобі Батьківщина обумовлює долю, вона завжди з людиною — і тягарем помилок, і величчю історії, і спогадами про милі серцю місця дитинства й старих друзів. Як сказав Симоненко у вершинному своєму творі "Лебеді материнства":...за тобою завше будуть мандруватиОчі материнські і білява хата...Симоненко любив Батьківщину — і вона заговорила його голосом: стомлені, виснажені села, відірвані від своєї праці селяни, зраджені патріоти. Усі поети бачать красу природи України — Симоненко побачив це по-своєму:...скільки в тебе очей,стільки рук і мозолів,скільки крапель в Дніпріі у небі зірок.