Еней – центральний персонаж травестійно-бурлескної за жанром поеми І. Котляревського. Увесь сюжет «Енеїди» побудований на мандрах Енея просторами морів та перевдягнутої в українське «вбрання» Італії. У традиції тогочасної літератури було типізоване зображення героїв, тому ми не знайдемо надто індивідуальних рис чи глибокої психологічності образу Енея.З тесту поеми ми дізнаємося про Енея, що він був енергійний хлопець, досить легковажний та пристрасний, справжній вояка, що бере від життя все, незважаючи на те, як це відобразиться на інших людях: «Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак... Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.