Прокинувшись, я відразу подивися на сонячне
небо. Грайливе сонечко засліплювало мені очі, тож
я протер заспані очі і вмився прохолодною
водичкою. Щаслива матуся покликала мене
снідати, і я сів за невеличкий стіл посеред кухні. Я
швидно з’їв гарячу картопельку зі свіжим
молоком, витер забруднений рот рукавом своєї
сорочки і побіг на вулицю. Весняні канікули в
бабусі - просто диво, адже все здається таким
чарівним! Все тільки прокидалось. Калюжі
виблискували на яскравому сонечку,
витончені дерева махали гіллям, ніби махаючи
своїм сестрам-березкам. Згодом я побачив
задоволених гусей, щасливих корів і тоді зрозумів.
Зрозумів, що весна - це чудо, коли будь-хто,
будь-що радіє, радіє кожній миті, проведеній
наодинці з природою.