Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там у степу ворушилось щось, іржуть -чиїсь коні і вже не рокотання бандур чути звідти, ледве вловимий передзвін шабель і не сиділося старому і не їлося йому соломага, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце.