Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато
лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один,
красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то
звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була
саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей
луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь.
Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув
цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він
залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним
прощальне коло і полетіли.
Він не стрекотав, не бився об землю, не
просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я
здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і
водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не
ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він
піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили
летіти з ними, і він залишився в самотині...
Виявляється, він не
загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин,
відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном.
Лелеки,
що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив
самітником і більше ніколи не піднімався в небо.
Зовсім випадково я
довідався, за що покарали лелеку. Може, то просто людська вигадка, а
може, й правда — не знаю. Люди часто, коли достоту не знають, як було
насправді, вигадують свою історію, свою легенду.. .
Мені розповіли,
що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату,
на якій багато років жили лелеки. Господар хати майже з вогню виніс
дітей і дружину. Він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од
пожежі, забувши про свою родину. На виручку прилетіли інші лелеки, але
вже було пізно — мати з двома маленькими нелітками загинула у вогні.
Лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько
пристав до зграї, але там його упізнали й осудили на вічну самотність.