Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму
життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою
неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у
сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А
чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої
мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний".
Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить
чи розділить з тобою радість:
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. "Є дружби різні"
Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто
відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не
користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські
стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми
необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з
таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з
часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку
не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками.
Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові
важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що
вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію,
третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє
підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях
ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку
вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода
наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або
зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями
не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких
людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до
приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх
знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні.
Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж
буде дружити з такими?
Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не
цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо
хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи
мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт,
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..."
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не
застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто
прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе
інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом
вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину,
людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що
найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою
дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті
найдорожчій людині — синові чи доньці.