Святий Миколай в Україні — один із найшанованіших святих, який стоїть
поряд з Іваном Хрестителем, Юрієм Переможцем, Андрієм Первозванным та
Іллею Пророком. Свято на його честь відзначають двічі на рік: Миколи
Теплого (Миколи Весняного, Перенесення мощів святого Миколая) — 22
травня і Миколи - Зимового (святого Миколая, Миколи Чудотворця, Миколая
Мирликійського) -19 грудня.
Весняного Миколая вшановують скромніше — вітають іменинників, святкують
храми там, де церкви були освячені цього дня.
Зимового Миколая, якого вважали покровителем хліборобства, повелителем
стихій, Добрим (Угодником), вшановували пишно. Вірили в чудодійну силу
святого: з ним пов’язані випадки чудесного спасіння замерзлих,
утоплеників, подорожніх, що опинилися в біді. Саме тому Запорізьке
козацтво вважало Святого Миколая за свого заступника, який рятує їх від
усіляких стихій під час військових походів, як на суші, так і на морі.
Також на честь Святого Миколая на Запорізькій Січі споруджували церкви
та оздоблювали його ікони пишними шатами із дорогоцінного каміннямя та
золота.
В давнину до цього дня (як і на Святий вечір, і на Водохреще) варили
кутю з пшениці та ячменю, сподіваючись, що Миколай Добрий допоможе з
майбутнім урожаєм зернових. Починаючи від дня святої Варвари (17
грудня), три дні поспіль гуляли Миколаївські святки. У далекому XVIII
столітті, козаки та посполиті, з нагоди цього свята обов’язково варили
пиво, запрошували гостей і, незважаючи на піст, влаштовували танці з
музиками, катання на конях та інші козацькі розваги.
Павло Алеппський, архідиякон, який мандрував Україною в середині XVІ
століття, трапезуючи у козаків, відзначав, що «у Землі Козаків нема
вина, але навзамін його п’ють відвар з ячменю, дуже приємний на смак. Ми
пили його замість вина, що ж було робити? Але цей ячмінний відвар
прохолоджувальний для шлунку, особливо в літній час». У різних
українських монастирях (Києво-Печерському, Густинському Троїцькому та
ін.) гостям подавали «спочатку мед, потім пиво, за тим чудове червоне
вино із власних виноградників», а також: «Поставили на стіл кухлі з
пивом і соління парами». Відзначав чужоземець і щедрість отців церкви:
«Нам привозили мед і пиво у великих діжках».
Уже в XIX столітті на Миколая пиво в домашніх умовах не варили, цей
напій виготовляли лише в монастирських, державних чи приватних
броварнях. Але його охоче купували і виставляли віншувальникам, бо ще на
зламі ХІХ-ХХ століть по околицях Києва в ці дні ходили з вітаннями,
аналогічними різдвяним колядкам.
Храмові (престольні) свята, зокрема й Миколая, в Україні відзначали із
службою Божою, гостинами, провідуванням родичів. Це був піст, і тому
готували пісні страви: пундики, пампушки, вареники з пісною начинкою,
млинці, пекли білий хліб, калачі і пироги.