Усім відоме прислів’я: «Друг пізнається в біді». Я
чув його багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому. В
мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худорлявий
підліток з короткою стрижкою. Примітні у нього тільки очі: вони дуже
незвичайні, як у кішки-мигдалеподібні і зеленого кольору. Коли я дивлюся
на Олега, мені здається, що він хитрувато примружується, ніби хоче
пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб все зрозуміти і
дізнатися. Олег — завзятий шахіст. У нього також є третій дорослий
розряд з вільного стилю плавання, але він не любить про це згадувати.
Тільки зрідка користується цим вмінням: іноді сперечається з хлопцями,
що першим допливе до іншого берега ставка, або скаже, що довше за всіх
просидить під водою. І зазвичай перемагає! Але це не головне в його
характері.Минулого року ми разом побігли купатися в річці. Я
погано плаваю, але ніколи в цьому не признавався нікому. Олег
запропонував плисти до іншого берега річки. Ми попливли, а я чомусь
злякався і почав мовчки тонути. Олег побачив це і швидко витягнув мене.
Він врятував мене, і після цього ми особливо здружилися. Потім він
навчив мене плавати, як слід, і грати в шахи. Якщо я відстаю в навчанні,
або чого-небудь не розумію, Олег завжди допомагає мені. У вільний час
ми з другом любимо пограти у футбол або хокей, почитати цікаву кінигу,
обмінятися думками про цікавий фільм, або пограти в шахи. Він не дуже
любить комп’ютерні ігри, якими я захоплююся. Але це не заважає нашій
дружбі. Друзі пізнаються в біді.