Не слід розуміти під висловом «рідна земля» тільки землю як ділянку грунту чи частку суходолу. Це поняття набагато ширше та глибше.
Рідна земля відчуває кожного з нас, живить своєю силою. У давньогрецькій міфології родоначальницею всього живого вважалася богиня Землі — Гея. Чимало ритуалів різних народів світу в давні часи було присвячено богам і духам землі. Саме їм приписувалась найбільша сила і вплив на людину.
Я вважаю, що рідна земля справді чинить особливий вплив на кожного з нас. Навіть на чужині вона нагадує про себе, часто з’являючись у снах. Такі ностальгічні почуття відомі всім людям, і залежно від того, звідки вони родом, їм сняться берізки чи тополі, степи чи луки, сніги чи піски тощо, адже рідна земля в усіх своя. У багатьох народів прийнято, від’їжджаючи надовго в інший край, брати із собою жменю рідної землі, щоб вона нагадувала про батьківщину і слугувала оберегом.
Тісно пов’язані з рідною землею й наші спогади про дитинство. У когось воно пройшло в селі, хтось виріс у місті, але згадки саме про ці місця найприємніші для людини в будь-якому віці.
Зі словами «рідна земля» тісно пов’язане й поняття «батьківський дім». Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Чимало поетів, композиторів і художників присвятили цій темі свої твори, зокрема Б. Лепкий («Журавлі»), П. Загребельний («Роксола-на»).
Часто рідну землю називають другою матір’ю, яка також годує своїх дітей, дає їм своє тепло і турботу. Та, на жаль, не всі розуміють, що про свою другу матір також потрібно піклуватися.
Отже, рідна земля — надзвичайно містке поняття, яке потребує глибокого осмислення та свідомого ставлення.