«Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння
зійшов із небес і воплотився з Духа Святого
і Марії Діви і стався чоловіком»
(Символ віри)
«А коли прийшла повнота часу,
ти говорив до нас через самого Сина Твого […].
Він […] на землі появився і з людьми співжив;
і, народившись з Діви святої, сам умалив себе,
вид слуги прийняв і став подібним до тіла смирення нашого,
щоб нас подібними вчинити до образу слави своєї […]
щоб, умираючи в Адамі,
оживотворилися ми в самому Христі».
(Анафора святого Василія Великого)
178 Від сотворення світу Бог присутній у ньому Своєю благодаттю. «У Ньому бо живемо, рухаємося й існуєм» (Ді. 17, 28). Бог об’являв Себе людям поступово аж до «повноти» часів: «Якже сповнився час, Бог послав Свого Сина» (Гл. 4, 4). Син Божий – «Слово Отця» – відкриває світові Отця: «Хто Мене бачив, той бачив Отця» (Йо. 14, 9); «Я в Отці, й Отець у Мені» (Йо. 14, 11). Він є Бог: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог» (Йо. 1, 1).
179 Воплочення Сина Божого відбулося, згідно з Божим задумом, у «повноті часу» (див. Гл. 4, 4). Народження Сина Божого стало осердям історії людства, об’явивши, як «Бог полюбив світ» (пор. Йо. 3, 16). Єднання Бога з творінням у воплоченні є справжнім «умаленням» Бога (грецькою – кенозис): «Він [Христос], існуючи в Божій природі, […] применшив Себе Самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп. 2, 6-7). Христос прийняв «вигляд слуги» без скверни гріха, «звеличуючи людське і не применшуючи божественного»140. У єднанні божественного і людського «Слово стало досяжним, Невидиме – видимим, до Недоторканного можна доторкнутися, Позачасове увійшло в час, Син Божий став сином людським!»141.
180 В «умаленні» Бога «Слово стало тілом і наблизилося до нас, прийнявши наше тіло і кров»142; у Йордані безгрішний Син Божий прийняв хрещення, як грішник; за Понтія Пилата був засуджений з розбійниками; розп’яттям зійшов у безодню людських страждань і смерті, щоби в «аді», тобто «країні мертвих» – знайти першого Адама (людину)143.
181 Бог стає співобразним з нами – стає як людина, щоб зробити нас співобразними зі Собою (пор. Флп. 2, 7). Знайшовши Адама в аді, Син Божий дарував людині прощення гріхів, участь у Божій природі та вічне життя. «Слово стало людиною, щоб ми досягли обожествлення»144. Людина «в Адамі» за намовою змія намарне прагнула «стати як Бог» власними силами (див. Бут. 3, 5). «Був обманутий колись Адам, бо запрагнув бути богом, і не став. Людиною став Бог, щоб Адама зробити богом»145. Людина «у Христі» через уподібнення до Бога дійсно може «стати як Бог»: «Нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи» (2 Пт. 1, 4).