Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності
за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.
Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою
мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого
життя.
У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні
якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства
завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових —
це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв,
що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї
залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і
мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі
вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на
мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним
і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої
літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми.
Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на допомогу, визволити
з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні
забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.
І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не
уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить
бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки
до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за
будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей
(сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у
ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.
Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті
буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який
тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за
собою не помиє.
А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у
малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».
Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів
і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути
прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...