Розповідь про дятла
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу
про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому
саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім
пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для
нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку
навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано
озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я
здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна
було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я
побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До
того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж
завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди.
Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника,
що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє
фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в
червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його
дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе
дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я
ще довго чув: дятел продовжував працювати.