Я хочу обговорити з вами гасло «Україна для українців». Особисто я його повністю підтримую. Але надзвичайно важливо обумовити, кого слід вважати українцем. На мою думку, кровна спорідненість тут не повинна відігравати особливої ролі. І ось чому.
Такі люди, як Олесь Бузина, Вадим Колесніченко, Олександр Чаленко – етнічні українці. Але плюндрують усе українське, цураються і забороняють його. Так, пан Чаленко мало не на кожному ток-шоу заявляє, що його предки розмовляли на «малороссийском наречии», а він – «русский человек», і єдине, що його цікавить, – це «русский мир». З іншого боку, Віталій Портніков (єврей), Вахтанг Кіпіані (грузин), Мустафа Найєм (пуштун), не забуваючи про своє історичне коріння, роблять для України все, що в їхніх силах. Ці журналісти вивчили українську мову і говорять нею, хоча могли б цього і не робити, адже, погодьтеся, це ніяк не вплинуло б на їхню професійну кар’єру.
Я переконаний, що слово «українець» має позначати людину, яка поважає Україну, її історію та традиції, пов’язує себе і свою долю з Україною. І неважливо, якої вона національності, кольору шкіри чи віросповідання. Значення має тільки те, ким людина себе усвідомлює.
Згадаємо нашу історію. Серед козаків були люди яких завгодно національностей (так само, як і в сучасній Україні). Головне – щоб був хорошим воїном, дотримувався правил і приходив на поміч братчикам в скрутну хвилину. Результат – козацтво було одним з найсильніших військових формувань свого часу. Чому б не використати цей досвід і не створити сильну Україну сьогодні? Чи й далі будемо інкубатором для дешевої рабсили в Європу, США і Росію?
Та і взагалі чи може хоч один народ у світі похизуватися тим, що його становлення проходило в повній ізоляції від інших? На сьогоднішній день майже непереопиленими залишаються хіба що ісландці та жителі Уельсу. В інших випадках 40-60% «етнічної чистоти» вважається дуже хорошим показником. То чи можемо ми відмовити грекам, євреям, татарам, вірменам і т.д. в приналежності до народу України? Адже представники цих народів споконвіків жили на українських землях.
Особисто за вами я «кровно-спорідненого» радикалізму не помічав. Проте помічав за деякими вашими однопартійцями. Зокрема за Андрієм Іллєнком, частим гостем різних політичних програм.
Я хотів би звернутися до вас як до лідера «Свободи» зробити все від себе залежне, щоб не дати юнацькому максималізму деяких ваших колег зіграти проти вас. Навіщо щораз давати привід різним нікчемам, типу Чечетова або Колесніченка, звинувати націоналістів у фашизмі, антисемітизмі і т.д.? Навіщо формувати уявлення у людей, що націоналізм – це суть деструкція і негатив? Навіщо взагалі ставити під удар українську національну ідею, яка і так за останні 300 років втоптана в багно?
На сході та півдні Україні знайдуться чимало людей, які вкрай стомилися від регіонального «беспредела». Вони б з радістю за вас проголосували, але бояться радикалізму (навіть якщо він тільки декларативний).
Ви мудра людина, вірю у вас.