Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До
того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж
завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди.
Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника,
що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє
фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в
червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його
дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе
дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я
ще довго чув: дятел продовжував працювати.