А тополеня тихо шепоче, калинонька ловить останні промені, жевріючого сонця. Тихий вітерець несе вечірній сум по степу, мрійливий солойко весело співає свою пісеньку. Дзюркітливий струмок несе води в незвідану далечінь, бурхлива річка ллє свій потік далеко за синій обрій. Малиновий небосхил огортає чорнісінька темрява, останні золотаві сонячні промені полишають небесну блакить. Нічна темрява заколисала землю тихим сумом, яскраві зіроньки осяюють земну печаль.
Ну как? Подошло?