Родила сина я не для війни,
Не для гармат і не для автомата.
Як годувала я його малим грудьми -
Любити вчила, а не убивати.
Плекала сокола, пишалась між людьми,
Молилася за нього. Боже милий!
Я хочу тішитись його дітьми,
А не ридати на німій могилі.
І що ж? Для чого зараз ця війна?
Чому дітей багато так згубили?
Таж Україна , люди, в нас одна
І не потрібні братські нам могили.
Всевишній боже, зглянься над людьми
І спопели в руках ворожих зброю.
Щоби не гинули у цвіті літ сини
І не ставали Невідомими Герої.
О, Боже, дай нам сили , матерям,
Синів живими завтра знов зустріти.
І розум світлий зішли ворогам,
Щоб зупинили це страшне жахіття.