Колись, дуже давно, тоді, як літали килими – літаки та триголові дракони жив собі король. Та він був такий старенький, що геть забув як називається його королівство. Одного разу покликав король свого єдиного сина і сказав:- Акуан! Ти молодий, гарний, розумний. Тобі приймати спадщину і бути королем. Але за тієї умови, що ти успішно подолаєш всі випробування, збереш всі магічні числа та дізнаєшся про чарівне слово. Це назва нашого королівства. І тільки тоді ти будеш володіти багатствами нашої королівської династії. Дуже довго подорожував Акуан і, нарешті, він дійшов до країни Казкарії. Принц пам’ятав, що йому треба зібрати 10 магічних чисел. Стомившись, він ліг на лісовій галявині перепочити. І приснився йому дивний сон, де Казкар, король Казкарії, розповідав йому про дивні віршовані загадки з магічними числами. Прокинувшись, Акуан вирішив мандрувати далі. Але не встиг він виїхати з лісу, як почув веселеньку пісеньку.«Колобочок я рум’яний,Тільки дуже неслухняний. Я – улюбленець родин,Бо на світі я один ».І так він завзято витанцьовував з числом « 1 » в руках, що й не помітив Акуана.Принц зупинився і розповів маленькому про своє нелегке завдання.Колобок зрадів, бо саме його він і чекав.- Послухай, принце, віддам тобі «1», а ти візьми мене з собою. Я тобі допоможу.Бо в цій країні я живу давно і всі жителі мені добре знайомі.- Добре, давай мандрувати разом. Колобок розповів принцу про казковий ярмарок, де збираються всі жителі країни. Саме туди вони і відправилися.Вони здалеку почули музику, сміх і веселий гомін.А найвеселіше було двом мишенятам:«Круть і Верть нас звати так, Ми танцюємо гопак. Двоє сірих друзів Кружляємо у крузі. »Так, саме від них і отримав Акуан число « 2 ». І вирушили вони далі.- « Ти ж тільки поглянь на цих хвальків!» - гнівився Колобок - «Послухай, послухай, що вони співають:« Ох і дружна в нас сім’я:Це Нуф – Нуф, Ніф – Ніф і я.Вовка ми прогоним в митьТроє нас – хай в ліс біжить» Не встиг принц нічого відповісти як « 3 » вскочила йому прямо в торбину, а поросята весело побігли далі. -Колобок, давай трішечки відпочинемо. Ось під цим деревцем.-Акуан! Ти що не бачиш, що тут лежить рукавичка і певно не пуста. А якщо прийде Лисичка, то мені смерть.-Не бійся, друже. Я тебе завжди врятую.Та не встигли вони відійти як почулася розмова: «Загубив дід рукавичку - Це не смішно, це біда .Запізнились ми з тобою,Ти четверта, п’ятий я».Числа «4» і «5» залишилися біля дерева, а Лисичка зі своїм Братиком враз вскочили в рукавичку. -Акуан! Швидше бери свої числа та тікаймо. Ох, дуже я боюся рижу злодійку.І покотився Колобок з такою швидкістю, що враз опинився біля гарненької садиби. Там зібралося багато звірів, а щось маленьке завзято пищало в траві.Акуан прислухався, і відразу здогадався. Бо ця казочка йому була відома від бабусі: «На горі Ріпку рвали -Це ми діду помагали.І бабуся, і дівча,Тузик, киця, звісно, я.Ну і скільки ж нас всього?Шість – це дивнеє число».Ось так Колобок і принц отримали число «6» і направились до лісової галявини, де стояла чепурненька хатинка, звідки лунала пісенька:«На полянці лісовійІ хатинці затишнійДружно семеро жилиІ принцесу стерегли.Так. Це гномики маліОсь погляньте – сильні ми!»Вони так радо зустріли принца. Подарували йому число «7» , а Білосніжка промовила: « Скільки ти казок пройшов,Вісім чесно ти знайшов,Заховай його швиденькоІ пильнуй число гарненько! »Акуан дуже був вдячний Білосніжці і гномам. Колобок з лісової галявинки котився дедалі швидше і швидше. І , нарешті, вони побачили велике королівство. Королівські слуги запросили гостей в світлицю, де король оголосив наказ: «Королівство це казкове, А живуть тут геть усі: І царевичі відважні й мудрі, славні королі Дев’ять, десять ви прийміть Числа ці не загубіть Краще сядьте ви на килим , Щоб скоріше долетіть. Акуан дуже швидко потрапив у своє Королівство, і став діставати магічні числа 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. Ставши тільки на свої місця ( в числовий ряд ) ці числа швидко перетворювались на букви. Всі жителі Королівства читали це чарівне слово М а т е м а т и к а 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10і щиро раділи, бо вони разом з Акуаном стали володарями великих скарбів королівства Математики.