Пошук істини завжди хвилював талановитого вченого. Йому не цікаво було читати книги. Він хотів більшого, Фауст жадав зрозуміти сутність природи, сенс людського життя. І врешті-решт, вирішив, що він нікчемний і дуже мало знає в цьому світі. Продавши душу дияволові, Фауст помандрував з ним по світах, потрапляючи в різні халепи і відчуваючи солодкий запах гріхопадіння. Але його пригоди могли б закінчитися після фрази: "Зупинись, мить, ти прекрасна!"Він зрозімів просту істину: людина завжди терпить випробування та нужду, а щастя людське - лише виключення з правил. Він чекає смерть зі смутком. Але єдине радує Фауста: корисні плоди його праці залишуть світ на цьому світі. Зрозумівши все, що він накоїв та покаявшись, його душа потрапляє в рай.