Вірші Тіртея написані в стилі іонійської елегії і багато в чому перегукуються з медитативними частинами гомерівського епосу. У вірші «Добре вмирати тому...» Тіртей декламував, що слава приходить до того, хто, «боронячи рідну країну», може загинути в бою, але немає нічого гіршого, як віддати загарбникам рідну землю і йти світ за очі разом із батьками, дітьми і дружинами блукати на чужині. «Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача», його ненавидітиме той, у кого він проситиме притулку, а безчестя, горе і зневага йтимуть за ним услід. Утікач, який не зумів захистити своє місто і родючі ниви, не знайде поміж чужими племенами ні пошани, ні співчуття, ні жалю