Григорій Савич Сковорода — видатний український письменник, філософ і
педагог. Саме його внесок в українську культуру і літературу є
величезним. Письменник переконаний: щастя кожної окремої людини залежить
від правильно обраного життєвого шляху. Ідея «сродної праці», яка є
основною умовою існування будь-якої особистості, наскрізно звучить у
всій його творчості. «Людина без праці не може мати щастя і морального
задоволення», — говорить він.
Цю ідею автор дотепно розвінчує у своїх байках: «Собака й Кобила»,
«Зозуля й Кошик». Але особливо яскраво ця ідея звучить у творі «Бджола і
Шершень». Бджола збирає мед за покликанням і без цієї роботи не мислить
свого життя. Вона це робить не тому, що в цьому є нагальна потреба, а
тому, що це їй подобається. Її не може зрозуміти Шершень, бо весь вік
свій звик тільки користуватися плодами інших. Такі люди, як Шершень, на
думку Сковороди, — паразити нашого суспільства. Вони живуть крадіжкою
того, що інші заробляють протягом життя, «щоб їсти і нити». В образі
Шершня автор засуджує людей панівного класу свого часу, а Бджола — це
образ мудрої людини, яка працює на користь іншим, не знаючи втоми, бо
займається «сродною працею», працею за покликанням і вподобанням. А це,
як відомо, не завдає втоми. Байкар вшановує бджіл за їх працьовитість і
засуджує шершнів як пристосуванців суспільства.