«Я народився вільним, як вітер...» (за твором Вольтера «Простак»)
Просвітництво кінця XVIII — початку XIX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як напряму в літературі, з'явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, — це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер — відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням твори Вольтера й досі хвилюють читача, а висловлювання з них увійшли до світової скарбниці афоризмів.
Філософська повість «Простак» вирізняється серед інших творів насамперед тому, що письменник чи не вперше зображує красу почуттів головних героїв, співчуваючи їм. У своєму творі Вольтер намагається визначити мірило добра й зла в суспільстві. Цим мірилом для нього стала свобода людини, а її має гарантувати держава в особі короля. Хоча дія відбувається за часів правління Людовіка XIV, суть стосунків і конфліктів належить до феодальних порядків узагалі. Вольтер розвінчує релігійний фанатизм, оскільки саме під егідою церкви відбувається насильство й брутальне нехтування людськими життями.
Простак — головний герой твору, юнак, вихований у племені гуронів, який з дитинства ввібрав простоту ставлення до навколишнього світу, бо закони природи були законами його життя. Він зауважує: «Я завжди щиросердно кажу те, що думаю, як і роблю все, що захочу». Безперечно, що він знає ціну слова, розуміє, що за словом має бути відповідний вчинок, але він не може осягнути тих умовностей, що панували у французькому суспільстві. Щиро покохавши Сент-Ів, Простак не розуміє тих перешкод, що стають на його шляху, адже все просто: вони кохають одне одного і повинні бути разом.
Через підступність святих отців молодий Гурон потрапляє до в'язниці, саме там він знайомиться з Гордоном, який навчив його мислити, розуміти суть речей. Юнак ніби губка всотував знання і мав природній дар не тільки розуміти, але й аналізувати їх, пропускаючи через усвідомлення добра, доброчесності. Після тривалих бесід, обговорень Гордон дійшов висновку: «...я зміцнював лише забобони, а він слухає лиш голос природи». Та це й зрозуміло, бо слова Простака «Я народився вільним, як вітер...» — тому підтвердження.
Через сприйняття світу Простаком Вольтер показує облудність правлячих верхів. Гурон потрапляє в різні кумедні ситуації: кілька годин стоїть у воді, очікуючи хрещення, бо записано в Біблії, що має прийняти хрещення у воді; вимагає від священика, щоб той теж сповідувався перед ним, — так записано у Святому письмі; простодушно не розуміє, чому не можна потрапити до королівського палацу, адже в нього нагальна справа. Однак саме така простота розкриває французьку дійсність з її саркастично-смішним, лицемірним, цинічним, до відчаю нелюдяним укладом життя.
Врешті, Вольтер порушує питання про першопричину зла: де його коріння, де точка його відліку? І це вже не філософські роздуми на тему добра й зла, а викривальна й соціально значуща концепція існуючого режиму, оскільки всі злочинні дії сильних світу освячуються церквою, підтримуються нею, «узаконюючи беззаконня». Злочин по-різному сприймається Простаком і вельможами, і коли Сент-Ів зізнається у своєму гріхопадінні, що врешті призводить до трагічного кінця, Гурон зауважує: «...злочин може бути вчинено, тільки якщо в ньому бере участь серце; а ваше серце віддане доброчесності й мені».
Майстер оповіді й філософських узагальнень, Вольтер відкрив ще одну сторінку розвитку літератури, присвятивши її звичайній людині, яка намагається пізнати світ із позиції добра.