Оповiдання Пантелеймона Кулiша "Орися" надзвичайно вразило мене. Автор розповiв
нам про романтичну, казкову iсторiю знайомства Орисi i козака. Вона пов'язана з
легендою, яку розповiв старий Грива дiвчатам, коли тi ïхали прати бiлизну на
рiчку.
Грива розказав про те, як князь одного разу у пущi побачив дуже вродливу дiвчину i
захотiв одружитися з нею. Дiвчина вiдмовила йому. Князь сказав, що вб'є усiх
турiв, яких пасла ця дiвчина. Тури, тiкаючи вiд злоï руки князя, потонули.
За це дiвчина сказала йому, що вiн блукатиме пущею вiчно.
Орисю ця легенда трохи злякала. А ще бiльше дiвчина переполошилася, коли побачила
вершника на горi. Спочатку вона подумала, що це той князь, а виявилось, що це
козак. Вiн шукав дiвчину, яка славилася красою на всю Украïну. Цiєю дiвчиною
i була Орися.
Молодi сподобалися одне одному i батьки дали згоду на одруження Орисi з козаком.
Про щасливе кохання розповiв П. Кулiш. Напевне, кожна дiвчина мрiє знайти свого
козака, з яким би прожила щасливе життя, який би любив та поважав ïï. Це
оповiдання показує, що iнодi i легенди стають реальнiстю, а особливо чудово, коли
цi легенди романтичнi, добрi та щасливi.