Живучість образу
Журдена
Читаючи
комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий
драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли
люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу.
Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те,
що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже
він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У
нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду,
який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку
обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і
гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить
коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий
росіянин" із сучасного анекдоту?
Але,
яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки
виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні
наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі
добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх
лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто
"із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не
місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не
погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам:
головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна
дурість і неуцтво.
На
жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі
розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому
показав, до чого це все приводить.