Це було дуже давно, сотні років тому. Рятуючись від набігів кочівників, слов’янський народ відправився на пошуки землі, де міг би оселитися і зажити мирним життям. Вели слов’ян три брати-князі – Лех, Чех і Рус. Довгим був їхній шлях. Дні проходили за днями, весна змінювала зиму, а осінь – літо. Люди пробиралися через дрімучі ліси – настільки густі, що іноді шлях доводилося прорубувати сокирами, переправлялися через швидкі ріки …
Але ось пуща поступово почала рідшати. Дерева розступилися, і в променях вечірнього сонця перед втомленими людьми відкрилася неширока річка, срібло посеред прекрасної зеленої долини, оточеної пагорбами. На їх схилах то тут, то там піднімалися могутні дуби, в улоговинах поблискували спокійні води озер. А високо в небі кружляв, розпластавши крила, білий орел.Зачаровані цією картиною, що раптово відкрилася, слов’яни зупинилися. Якийсь птах, сполоханий людьми, випурхнув з заростей. Угледівши здобич, орел каменем упав вниз – і птах забився в його кігтях.Зробивши широке коло, орел опустився на великий самотній дуб, що стояв на вершині пагорба. Тут було його гніздо, і пташенята зустріли його радісним клекотом. Тоді князь Лех встромив свій меч у землю і сказав:«Браття! Сам владика громів, всезнаючий і всевидючий Святовид, посилає нам цей знак! Ми побудуємо своє місто навколо цього орлиного гнізда, і нехай буде відтепер білий орел нашим гербом! » Так було засновано місто Гнєзно (Gniezdno), – «гніздо», а білий орел залишається відтоді державним гербом Польщі. Нащадків князя Леха стали називати лехітами, ляхами, а пізніше за назвою найбільшого з Лехітських племен – полян – весь народ став іменуватися поляками.Старовинні легенди розповідають, що брати Леха – Чех і Рус – не захотіли залишатися тут. «Ця долина прекрасна, але нас багато, як піску в цих озерах, – нас всіх ця земля не прогодує», – сказав Рус. І брати пішли: Чех – на південь, в долину Влтави, де став родоначальником чеського народу, а Рус – на схід, до Дніпра.