Справжнім президентом можна вважати лише ту людину, у якого розум, серце і душа цілком належать народу, на благо якого він служить. Главою держави, на мій погляд, бути нелегко. Для цього потрібно бути людиною цілеспрямованою, сильним духом, який вміє організувати і повести за собою людей. Існує думка, що робота президента порівняно легка. Але я вважаю, що це зовсім не так. Адже від рішення того чи іншого питання залежить доля держави і його співгромадян. Якщо б я вирішила стати главою нашої держави, то в першу чергу зайнялася б самовдосконаленням. Адже якщо я не буду вірити в себе, то як же мені повірять люди? Припустимо, люди повірили в мене, вирішили, що саме я зможу втілити їх ідеї і мрії в реальність. І ось я глава країни! Я повинна дати клятву сотням і тисячам людей, які довірили мені свою долю. На душі моєї радість і захват! Саме в цей момент хочеться «переробити» весь світ по-своєму, зробити неможливе можливим. Фантазії фантазіями. А хотілося б сказати і про серйозне. Кожен рік парламентом нашої країни приймається безліч законів, але життя в нашій країні складається не дуже благополучно. Наприклад, житлово-комунальний питання. Населення деяких міст зимує в холодних квартирах з крижаними батареями. Так бути не повинно! Я зробила б усе, щоб забезпечити порядок у сфері житлово-комунальних послуг. Краще вести результативну боротьбу з хабарництвом, намагатися підвищити стипендію студентам, збільшити дитячу допомогу, знизити рівень безробіття в малих і середніх містах нашої країни, поліпшити умови служби в армії. Отже, і на федеральному, і на регіональному, і на муніципальному рівнях керівникам слід працювати так, щоб люди відчували результати їх праці.