ЗІРКА
Із коромислом по воду
аж до моря зірка ходить.
Коли зірка йде по воду
—весело сміється,
Коли зірка йде з водою
—срібло з відер ллється.
Срібна зірка йде з водою,
срібні в зірки руки,
ллється чисте срібло з відер
на ліси та луки.
Ллється чисте срібло з відер
на маки й калину,
на заквітчану у місяць
срібну Україну.
ЧАРІВНИКИ
Ніч — велика чарівниця!
Зчарувала звіра, птицю,
зчарувала всіх людей
—не побачиш їх ніде.
Не побачиш вітра в полі,
ні тополю на роздоллі,
ні метелика, ні бджілку,
ні в цвіту вишневу гілку...
Ранок — все відчарував:
сині квіти поміж трав,
і метелика, і бджілку,
і в цвіту вишневу гілку,
і баского вітра в полі,
і тополю на роздоллі,
всіх людей, і звіра, й птицю!..
Ніч — велика чарівниця,та ще більший чарівник
ранок — щирий трудівник,
що і сам трудитись звик
,що до праці всіх розбудить,
хай то птиці, звірі, люди...
Два оці чарівники
в світі цім живуть віки.
ЖУРАВЛІ ВИСОКІ ПРОЛІТАЮТЬ
Журавлі високі пролітають,
ледве видно птахів із землі
Журавлів я з вирію стрічаю
і прошу перо у журавлів.
Ставши над Дніпром зеленооким,
ставши над усміхненим Дніпром,
я прошу перо у них високе,
піднебесне в них прошу перо.
Хай з небес перо високе кинуть,
хай мене благословлять крилом,
щоб писалось слово журавлине
журавлиним з вирію пером.
Щоб воно до вирію літало,
журавлиний звідало політ,
та завжди із вирію вертало
до святої отчої землі...