Було це давно. Позвав березень квітня до себе в гості. Квітень поїхав возом, а березень зіпсував погоду: сніг, мороз, завірюху наслав, та так, що прийшлось квітню додому повертатись.На наступний рік знову поїхав квітень до березня в гості, тільки не возом, а саньми. Березень знову зіпсував погоду: пустив тепло, розтопив сніг. Річки розлилися і мусив квітень знову повернутись додому.Зустрівся тоді квітень з травнем і розповів про свою біду:— Кожен рік хочу поїхати до березня в гості, та ніяк не доїду, — ділився своїм горем квітень, — поїду возом — повернеться зима люта, поїду саньми — все розтає.Тоді травень порадив квітню:— А ти зроби так: візьми сани, воза і човен. Тоді обов’язково доберешся до березня.Послухав квітень поради травня і зробив так, як той йому радив: їде саньми, а воза і човна везе із собою,А березень знову почав бавитись з погодою: послав тепло і розтав сніг. Квітень швидко замінив сани на воза, поклав на нього сани і човна, і їде далі. Знову мороз послав березень. Квітень пересів на сани, поклавши на них воза і човна. Тоді березень розпустив річку, що ні возом, ні саньми не проїхати. Квітень посміхнувся, пересів у човна, переклав туди воза і сани, і спокійно поплив річкою.Яке було здивування березня, коли до нього в гості завітав квітень.— Як ти потрапив до мене? Хто навчив тебе? — допитується березень.— Дякуючи травню, що дав мені таку пораду, я приїхав до тебе в гості, — говорить квітень.Розсердився березень і говорить:— Ах ти ж травню, сякий-такий. Ось я тобі крильця пообщипую.З того часу дуже часто у травні бувають морози такі ж, як і в березні. Мабуть, це тому, що до цього часу березень на травень сердиться.