Навіть сама назва повісті А. Дімарова «Блакитна дитина» мене трохи здивувала. Адже хіба може бути дитина з блакитним кольором шкіри? Напевне, це фантастична повість, мова в якій іде про різноманітні дива – саме так подумав я, починаючи читати цей твір. Але досить скоро виявилося, що ця повість – відверта, чесна, щира і весела розповідь дотепної дорослої людини про щасливий час свого дитинства.