Жив собі прислівник на землі.Та нне знав що йому робити.Зустрів він якось лисицю.Та питає вона його.
---Як ти живеш люб'язний?
---Гарно живу!А ти як?
---А я погано!Піду улітку в поле качечку спіймать,а вона спорхне та у небо.І я голодна знову залишаюсь,-відповідає сумно лисиця.
---А я куди не піду,хоч в поле,хоч вгору,до лісу,мене всюди зустрічають усі з радістю.
Тому, що без мене ніхто не знав би,як ім гарно живется.де вони знаходяться ,куди вони ходять,звідки приходять та коли треба їм щось робити,-ось так і промовив прислівник.Та пішов далі по світу мандрувати.