Все застигло ніби в очікуванні або від жаху. Птахи більш не літають, комахи не гудуть.Всі поховались. На деревах жоден листочок не ворухнеться.Обрій темнішає прямо на очах. Великі важкі хмари затулили небокрай. Вже десь чути рокотання наближаючого грому.
І ось земля здригається. Раз, другий. А за цим падають перші важкі краплини. Ще між вибухами тримається тиша, але скоро це скінчиться.
Шумна рясна злива напує землю, кожне дерево, кожну травичку такою очікуванною вологою.
Тепер зрозуміло, що напочатку був не жах, а очікування часу, коли жага скінчиться, і все нап ється і омиється від пилу та спеки.