Прийменником називається службова частина мови, яка разом з відмінковими1) закінченнями іменників1) (або займенників2)) служить для вираження підрядних зв’язків між словами в реченні. Приклади прийменників:– первинні: без, в (у), від, для, по, через, при, про, над, під, до, з, ради;– вторинні: задля, з-під, із-за, , поза, щодо;– утворені від інших частин мови: близько, внаслідок, після, поруч, перед, протягом, під час, з допомогою, у зв’язку, завдяки, незважаючи на тощо.Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в різних відмінках1), причому деякі з них поєднуються тільки з одним відмінком1) (без, від, до, крізь, про, при, біля, навколо, назустріч), деякі – з двома (на, над, перед, під про), а то й з трьома (в, з, за між).Правопис прийменників в російській та українській мовах є вельми подібним і, як правило, великих утруднень під час перекладу не викликає. Зверніть увагу:– можливе сплутування прийменників з префіксами3), наприклад: без дороги - бездоріжжя, попід вікнами - попідвіконню, з боку друзів – з боку, в середині стежки – всередині, з початку місяця – спочатку;– складні іменники, утворені з допомогою прийменника з (із), пишуться через дефіс, наприклад: з-за, з-над, з-поза, з-під, з попід, з-серед;– складені прийменники пишуться окремо, наприклад: під час, в силу, згідно з.Головною проблемою будь-якого перекладу (особливо російсько-українського – через близькість, або навіть тотожність вимови багатьох прийменників), отже й джерелом численних помилок, є різне функціонування прийменників в різних мовах. Єдиною вказівкою, що існує в підручниках, як правило, є така: "користуючись прийменниками, треба дотримуватися загальноприйнятих літературних норм".