Напевне, кожен із нас колись
замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим
вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання
непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті,
де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, — це щось значно більше,
це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його
благо, повага до нього. Я можу впевнено сказати, що моя Україна —
найкраща країна у світі. Та чи маю я підстави стверджувати це так
категорично? Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене?
Україна — це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін
козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк
кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана
незалежність…
Україна — це чарівна природа: високі
гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі,
хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край
дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…
Україна — це неповторна культура: ніжна
лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на
покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…
Можна довго перераховувати все, чим для
мене є моя країна, та чи буде тому край? Україна — це все, іцо навколо
мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. Кожен
порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї
країни.
Однак головне, що Україна — це та земля,
де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта
теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це — моя
Батьківщина, найкраща і найрід-ніша, завжди захоплива у своїй
непізнаності й навіть непізнанності.