ПРоходивши вузеньку стежину я помітив як хиляться берези та клени до моїх ніг. Це захоплює. НЕдалечко хлюпочеться озеро, а я годую хлібом там качок. Але якщо подумати то можна зрозуміти що через 200-400 років цієї краси небуде, адже кожної години на світі вирубується один гектар лісу, кожної години помирають люди та звірі, кожної хвилини ми забруднюємо повітря випарами. Друзі, давайте берегти природу!