На картині "Напровесні" художниця зобразила нічим, на перший погляд, не
привабливий пейзаж. Але це тільки на перший погляд. Придивившись
уважними очима, помічаєш просту красу цього краєвиду, нібито дивишся з
розчиненого вікна.
На передньому плані дві молоді верби. Ці дерева виросли зі
старого пня, їх оточують вербові пагони. Ніби відчуваєш пальцями
мереживо тоненьких гілочок, шорсткість гнучких стовбурів. Неподалік —
білокора берізонька.
На задньому плані картини все губиться в тумані. Добре видно, що
весна вступила у свої права. Пригріває сонечко, де- не-де крізь торішню
рослинність пробивається тендітна зелень. Але природа ще не скинула з
себе покриви зимового сну. Уранішній туман не розсіюється довго. Дерева
не поспішають убиратися в зелені шати.
Катерина Білокур майстерно використовує жовто-зелені,
світло-блакитні кольори, поєднуючи їх з темно-брунатними. Від картини
"Напровесні" віє якимось особливим весняним настроєм. Цей пейзаж
викликає радість від спілкування з рідною природою, а також робить нас
душевно щедрішими, людянішими.
Я вважаю, що з такою любов'ю передати красу природи могла лише
щира й добра людина. Саме такою світлою людиною була талановита
художниця Катерина Білокур.