Ось і закінчилось літо — найкраща, як я вважаю, пора року, коли весело припікає сонце, цвірінькають птахи, достигають смачні ягоди та фрукти. У цей час молодь відпочиває від навчання. Хтось поїде на річку, хтось — у літній лагер, а когось вже зачекався бабусин город.
Моє ж літо було незабутнім. Нарешті знайшовся час для справ, які не встигла закінчити протягом навчального року: намалювала пейзаж акварельними фарбами, навчилася пекти яблучний пиріг і навіть побувала в селі у дідуся. Він, до речі, майже кожного дня брав мене на риболовлю, і одного разу я самостійно витягла величезного коропа. Потім бабуся запекла його у духовці і, запевняю, це була найсмачніша риба, яку я пробувала. Дід сказав, це тому, що я сама спіймала її. А я думаю: це через те, що моя бабця — найкращий кухар у світі. Колись я навчусь готувати так само, як вона. Окрім риболовлі я ще встигла побувати у лісі: ми з батьками виїхали туди за суницею, з якої мама потім зварила смачнюще варення на зиму.
Та й взагалі, як на мене, то кожен провів ці три місяця незабутньо. Насамперед тому, що це — єдине таке літо в житті і більше воно не повториться, як би ми цього не хотіли. Будуть інші, але таке — ніколи. Саме тому я впевнена, що ця пора року — найкраща. Це маленьке життя. Зі своїми пригодами та своєю неповторною історією.