Кличе, манить нас сонечком рідна земля. (Кличе, манить - однорід.)
Повільно й тихо сонце сходить.
Учуся в світі жити у квітів і пташок.
На схилах Дністра нас зустрінуть трави і квіти.
Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило.
Є в «Кобзарі» і про гайдамаків, і про Підкову, і про Гамалію. (І про гайдамаків, і про Підкову, у про Гамалію - однорід.)
Теє слово всім давало то розвогу, то пораду. (То розвогу, то пораду - однорід.)
На вустах розцвітає слово і любистково, і барвінково. (І любистково і барвінково - однорід.)