Ответ:
Жайвори піднімалися високо-високо, під білі пелехаті хмари.
Він, усміхаючись, докірливо хитав головою і промовляв з почуттям тонкого жалю і примирення.
Гнат відв’язав коня і, намацавши стремена, хвацько влетів у сідло.
Гафія відчинила, і Корній, не зупиняючись, попростував до кімнати.
Нарешті, похитуючись, ступнув два кроки, повів рукою по чолу.
Не пішла Маруся до танців, а сіла собі, сумуючи, на призьбі біля хати.
Так, розпитуючись та розмовляючи, і незчулися, як настала обідня перерва.
Объяснение: