Байка "Жаба й Віл" вчить прийняти себе, бути задоволеним тим, ким ти є, не копіювати когось, не намагатися стати таким, як хтось. Таке копіювання приводить до того, що людина "З натуги луснула — та й одубіла". Коли мова йде про людей, то подібне відбувається не фізично, а в душі.
Саме тому Леонід Глібов і пише в кінці байки, роблячи висновок з усього сказаного:
«А по мені — найлучче жити, як милосердний Бог дає»