Ответ:
Пам'ятаю, у дитинстві під нашими вікнами буяли вишні.
Вони шуміли, густі, пахучі, щедрі, шаленою віхолою, намагаючись увірватися в напіврозчинене віконце. Я, школярка, сиділа з книжками на підвіконні ледь стримуючи той натиск. Прутке віття ломтлося, просилося в хату, надимаючи фіранку. У вікно нічого, окрім цвіту, не видно. Усе: світлиця, рушники, підручники, мамині руки, пахло вишнями. нині й спогади пахнуть вишнями