Ответ:
Першим , теплим , весняним ранком з Лоцманської Кам'янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів. Тихо курілися луки, переливаючись іскристими барвами. Дніпро широко й вільно розійшовся між берегами , виблискуючи чистим , ясним, сріблясто-блакитним полиском. Здавалося, розженися з плоту , і ти зковзнеш по його поверхні аж до самого берега.
Та ось ріка трохи завернула в бік, і течія одразу стала посилюватися. Ген-ген попереду з ранкової мли вогняними скалками заблищали великі кам'яні гряди і на зустріч плотам долинув могутній шум водоспадів.
Отаман Вовнига - сухий, трохи згорбленний дід у рудій кожушині, з довгою і білою як сніг бородою , скинув чорну баранячу шапку , й тричі перехрестився. Лоцмани слухняно виконували його команди і , налягаючи грудьми на величезні бабайки , вчасно завертали плоти від сторчових і підводних скель.
Плоти входили в смугу скель перед першим Кодацьким порогом. Швидкість течії наростала. Гонтар так само замисленно й нерухомо стояв край колод. Ус