"Я візьму той рушник, простелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство й розлука і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство й розлука і вірна любов" У наведеному уривку НЕ застосований художній засіб *