Образ України окреслюється в багатьох віршах збірки
“Пролісок”: До України , “Україна приснилась мені”, Народові
українському”, “О, яка ж ти сумна, Україно моя”, “До Русі-України”, “До
галичан”. З цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються
окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом
антитези суворій сибірській реальності. Впадає в око й те, що вимріяні
картини далекого краю свідчать про бажання героя бачити рідну землю
багатою та щасливою. Як правило, кожен з таких образів підсилює контраст
між бажаним і реальним. Так, після світлої картини літнього вечора в
Україні, що наснилася героєві вірша Сон , постає сувора реальність
сибірської ночі: Тьма наді мною, стужа діймо, а за стіною виє зима.