Ответ:
Пам'ятаю в дитинстві, під нашими вікнами, буяли вишні. Вони шуміли: густі, пахучі, щедрі шаленою віхолою, намагаючись увірватися в напі, розчинене віконце. Я школярка, сиділа з книжками на підвіконні, ледь стримуючи той натиск. Пругке віття ломилося, просилося в хату надимаючи фіранку. У вікно нічого окрім цвіту не видно. Усе: світлиця, рушники, підручники, мамині руки, пахло вишнями. Нині, й спогади пахнуть вишнями.