1) У чому притаскали Щуку до суду - у шаплиці
2) Хто був суддями - два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа
3) За стряпчого, як завсігди годиться, була приставлена Лисиця
4) Що слала Щука Лисиці вночі: то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких...
5) Що рішили судді: Щуку на вербі повісити звеліли
6) Що запропонувала Лисиця:
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!
7) Ваші враження від твору
Твір доволі актуальний і сьогодні, хоча написаний Леонідом Глібовим ще у 1858 році.
Незважаючи на уроки історії, й сьогодні серед суддів багато недалеких людей, не здатних приймати рішення, керуючись законами країни та здоровим глуздом. Часто вони, як і Лисичка, отримують хабарі за прийняття саме тих рішень, які потрібні сучасним щукам. Щуки ж в нас час ще сміливіші. Їм здається, що купити вони можуть усіх і все.
Хотілося б, щоб наш Президент та його команда прислухалися до байки Глібова, зрозуміли її та "пересіяли" сучасних суддів, адвокатів,- щоб кожна щука отримала те, на що заслужила.