Ответ:
Ліси навколо села вигойдували своїми розлогими кронами, укриваючи весну на добру нічку ясно-зеленими перинами. Коронки квіток підносили весні старанно зібрані протягом ночі перлисті краплі роси, щоб вона освіжила своє оксамитове обличчя, згодом випудрювали її пилком, щедро даруючи пахощі. Людина як володар природи залишилася збоку. Що було в селі живе, зрання висипало на поля.
Объяснение: