Український народ з глибокої давнини цінує здоров’я як найвагомішу перлину життя і наші предки до свого здоров’я ставилися значно уважніше, ніж ми. Про це свідчать різноманітні порівняння, прислів’я і приказки: «Без здоров’я немає багатства», «Нема щастя без здоров’я» тощо. В основі древніх колядок, щедрівок є побажання здоров’я господарям, заповзятістю здорового способу життя виграють веснянки, петрівчані пісні, купальські, жнивні тощо. Ще в космології античності ідея світової гармонії формувалася саме через музику та спів, через той живий звук – носій повної інформації від людини до людини як позитивної, так і негативної.
Народна пісня теж славить здоров’я та його складники: чистоту тіла і помислів, чистоту побуту, навколишнього середовища, збереження природи, чистоту рідної мови від лихослів’я тощо:
«Роса плаче без голосу, журба січе русу косу» (народна пісня);
«Повій, вітройку, повій, то нам буде здоровій» (обжинкова з Волині);
«Я висока, як та сосна, я при своїй мамі росла» (веснянка);
«Постарили, брате, мене чужі хати, чужа роботонька та зла недоленька» (сімейно-побутова).
Здоров’я бажають при зустрічі і прощанні, у взаємних привітаннях. Важливе значення для виховання та здоров’я мали колискова пісня, уміння правильно дихати, а також купання, ігри, загартування, фізична праця. (Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається