Ответ: Над тихим світом летіла-курилася зоряна імла, на болотах бродив долинний туманець, і в ньому по груди паслися коні, що пахли туманом і молодою м'ятою. Навколо стояли засніжені дерева, тягнувся широкий білий бульвар, над яким уже снували тіні вечірнього морозу, але ще десь невловимо тремтів у повітрі ледве помітний рожевий відблиск останнього промінця, і сніг, що приглушав луну кроків та гуркіт коліс, оповив місто лагідною тишею. За великим вікном чути тихий шум і шелест осіннього листу, ніби хтось ходить під сердитими холодними деревами, але дівчина того не боїться, вона зумалку звикла не боятися темряви.