- Вовк був сильним, досвідченим звіром, водив зграю
- Чепіжний вважав, що Сіроманець з'їв його козу, тому постріляв вовченят і всю зграю.
- Перед Сашком стояв вовк. Сіроманець. Сашко задерев'янів.
-
- Сіроманець тим часом обнюхав його з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя. Сашко потроху відторопів, прийшов до тями і сам сів навпочіпки біля Сіроманця.
-
- Вовк потягнувся до нього мордою і ще раз лизнув Сашкове коліно.
-
- — Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець, — сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом.
Сіроманцеві це, видно, дуже сподобалось, ніхто його так приємно не лоскотав, і він по-вовчому сказав Сашкові: «Ще!»
- Сіроманець лизнув Сашка, Сашко погладив звіра, як собаку. Він показав вовкові кольорові малюнки різних звірів у журналі «Натураліст»: Сіроманець дивився кудись у просторінь, в одну точку.
Сашко заводив журналом перед його очима: ніякої уваги. Сашко підняв над головою яблуко:
— Ну подивись, що це у мене в руці, подивись! Вовк ліг на землю і тихо заскімлив.
— Ти що, вовчику, не бачиш, ти сліпий? — Сашко провів рукою по очах Сіроманця — той не змигнув. Лизнув лиш Сашкову руку.
5.Випав сніг. По слідах мисливці вислідили тварину, вовк упав у яму мисливців